Старовинний парафіяльний костел св. Миколая

Сучасний костел св. Миколая було споруджено в XV ст. У наступні століття почергово добудовували та ліквідували вежу, клали кам'яну підлогу, зводили органний проспект, розширювали наву, одночасно ділячи її, добудовували ґанок, знімали аркади, а на даху нави встановили малу храмову вежу (сигнатурку).

Цей пізньоготичний храм - однонавний, зрубної конструкції, орієнтований на схід, споруджений з деревини модрини та ялиці. Пресбітерій вужчий від нави, закритий з трьох боків боковою ризницею та розп’яттям XVII століття, розміщеним зовні. Спереду та збоку від нави були прибудовані ганки. Дах храму односхилий, увінчаний шестигранною баштою.

Всередині рівні стелі, обперті на чотирьох стовпах, що розділяють наву, «веселкова» стіна з «веселковою» балкою із розп’яттям у необароковому стилі. Поліхромію було виконано у 1887 р. Головний вівтар в стилі еклектики створено в 1912 р. Особливої уваги заслуговує табернакль, вирізьблений з дубового дерева. Бічні вівтарі та амвон - барокові і датуються XVII ст. В храмі також є пізньобарокові сповідальні, пізньоготична кам’яна хрестильна купіль з дерев’яною кришкою. Під пресбітерієм знаходяться крипти. Цінний пізньоготичний триптих з цього костелу зберігається у колекції Архієпархіального музею в Перемишлі. В головному полі правого вівтаря розміщувалася чудотворна ікона Богоматері Неустанної Помочі, яку потім перенесли до нового костелу.

Перед костелом знаходиться дерев’яна дзвіниця стовпово-каркасної конструкції, спроектована Станіславом Гроссе у 1936 році, зі звуженими вгору стінами, з відкритою ізбицею. На ній висів готичний дзвін 1524 року.

Після спорудження нового костелу у цьому костелі час від часу проводяться богослужіння.

Існує легенда, пов’язана з будівництвом костелу в Домарадзі. У ній йдеться про те, що в Рокитно, у садибі, де мешкав  шляхтич з недоброю славою, був невеликий костел, куди ніхто не ходив, боячись його власника. Більше того, він сам не дбав про храм, який йому належав. Одного разу костел провалився під землю, проте час від часу чувся звук дзвонів, що долинали з-під землі. Через багато років селяни вирішили викопати дзвони і перенести їх до найближчого костелу. Однак, коли воли зі дзвонами дійшли до місця, де сьогодні стоїть костел в Домарадзі, вони зупинились і не хотіли йти далі. Тому було вирішено побудувати тут новий костел та встановити дзвони у ньому.

Фотографія: Krystian Kłysewicz

Фотогалерея