Парафіяльний костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії

У цій передгірській місцевості знаходиться найстаріший в бещадському регіоні костел.

Традиція пов’язує початки будівництва об’єкту із заповітом, складеним в 1621 р. дідичем села, Сяноцьким підкоморієм - Пьотром Балею. Перейшовши з кальвінізму, він висловив бажання, щоб його дружина також навернулася у католицьку віру і збудувала каплицю, в якій буде поховано подружжя.

Це однонавний костел, зрубної конструкції. Закритий з трьох боків пресбітерій повернений на південь. Вежа з ізбицею стовпової конструкції. Все покрито ґонтом. На закінченнях гребеня знаходяться дерев’яні балки з ажурними пластинами з бляхи.

Вхід у наву проходить через подвійну дверну коробку, закриту рельєфним вирізом, так званим «ослиним хребтом». Під час одного з ремонтів з боків прибудували два додаткові портали однакової форми. Хори підперті стовпом, виготовленим з колишньої веселкової балки. На ньому збереглися слід латинського напису. Багато оздоблений інтер’єр 1727 р. З цього періоду походять пізньобарокові вівтарі, виготовлені кросненськими різьбярами, та багата фігуральна та ілюзіоністична поліхромія. Барельєфи станцій Хресної дороги створив відомий бещадець - людина -легенда - Єндрек Василевський «Полонина».

У час, коли костел був домашньою каплицею (ХІХ ст.), тут часто молилася графиня Кучковська, з дому Генрієтта Ева Анквичівна. Це вона зустрічалася в Римі з молодим Адамом Міцкевічем. До шлюбу проте не дійшло, оскільки на це не погодився батько дівчини. Міцкевич увічнив своє кохання у вірші «До мого Ціцерона», в ІІІ частині «Дзядів», у постаті Еви. Анквичівна також є прототипом Еви Горешківни з «Пана Тадеуша», а старий Анквис - стольника Горешка.

Фотографія: Krzysztof Zajączkowski

Фотогалерея