Парафіяльний костел св. Марціна

Перший костел в Шебні споруджено в 1326 р. Після нього були збудовані ще чотири храми, які знищили пожежі. Сучасний храм споруджено в 1605 р. У 1894 р. його суттєво реконструювали - розібрали аварійну вежу-дзвіницю, продовжили наву і добудували прибудови з боків нави і пресбітерію. Також встановили нову муровану дзвіницю.

Це будівля зрубної конструкції, не орієнтована на схід, тридільна. До закритого з трьох боків пресбітерію зі сходу прилягає ризниця, а із заходу - мурована скарбниця. До нави з вежею, частиною, добудованою в 1894 р., з півночі прилягає передсінок, а із західного боку - два передсінки, з’єднані підтінням на стовпах. Двосхилі дахи з сигнатурками увінчані ліхтарнею.

Всередині рівні стелі зі скосом. Стіни і стелі покриті фігурально-орнаментальною поліхромією. Убранство костелу XVIII-ст. складається з трьох вівтарів - головний з іконою св. Марціна та скульптурою Ісуса, розіп’ятого на Хресті, бічний лівий з іконою св. Сімейства та бічний лівий з іконою Серця Ісусового. Під хорами розміщений асперсоріум, виконаний з суцільного шматка каменю.

У 1943 р. новий стилізований розпис в народному стилі створив проф. Ян Водинський. У 1957 р. було виконано нову поліхромію. У 1960 р. встановлено органи чеської фірми «Rieger», що походять з костелу єзуїтів в Тернополі.

Після будівництва нового костелу, з 2003 р. храм не використовується, як культова споруда.

Біля костелу стоїть мурована дзвіниця кінця XIX ст. та класицистичні надгробки родини Горайських.

У період Другої світової війни на території місцевості були гітлерівські концентраційні табори та табір радянських в’язнів і табір примусової праці в Шебні. З жовтня 1941 р. - це був концентраційний табір. Навесні 1942 р. тут було створено табір для радянських в’язнів, де загинуло приблизно 4000 в’язнів. В таборі в Шебні Віслава Шимборська написала відому поезію «Табір голоду біля Ясло».

Фотографія: Krystian Kłysewicz

Фотогалерея