Греко-католицька церква Вознесіння Господнього (первинно монастирська)

Улюцька церква безсумнівно є одним з найкрасивіших та найвдаліше розмішених храмів у Польщі. Вона збудована на вершині пагорба під назвою Дубник, в центрі уже неіснуючого села.  Це був монастир, який існував до 1744 року. У наступні століття її використовували як філію улюцької парафіяльної церкви. Богослужіння у ній відбуваються час від часу, передусім на свято Вознесіння Господнього. Ця традиція підтримується до сьогодні. Від давнього монастиря залишився лише храм. Про розмір колишнього монастиря можна судити за залишками кам’яного муру, що оточує церкву та кладовище. Шематизми містять час побудови церкви 1510–1517 роки. Проведені дендрохронологічні дослідження датують походження зібраних уламків деревини 1659 роком. Церква зазнала низки реконструкцій та модернізацій.

Це дерев’яний, зрубний храм, орієнтований на схід, побудований з деревини ялиці, на фундаменті з ламаного каменю, тристоронній, із закритим з трьох сторін пресбітерієм. Уся будівля накрита багатосхилим дахом. Помітні карнизи (соботи) на західній стороні притвору підтримуються вісьмома стійками з кроквами. Біля пресбітерія є дві маленькі кімнати - для дияконів і приготування святих дарів. У приміщення ведуть два входи: з заходу та з півдня. Обидва входи завершуються рельєфним вирізом, так званим «ослиним хребтом». Пресбітерій та притвор перекриті каркасним склепінням, над нефом - восьмигранний зрубний купол з вітрилами. Над притвором видно цікаве циліндричне склепіння. Церква накрита ґонтом. Нижні частини стін в найдавніших церквах на накривали, а навпаки - створювали простір між дахом та самою будівлею церкви, щоб забезпечити належну вентиляцію.  Згодом це рішення забулося.

Всередині, на північній стіні, заховалася цінна, фігуральна поліхромія з XVII століття, на якій зображено страсті Христові. Також тут розташовувався чудовий іконостас (1682 р.) та царські врата XVIII ст. Іконостас зараз знаходиться та експонується  в Музеї народної архітектури у Сяноці.

Під час ремонту в 60-их роках ХХ ст. вікна північної стіни, вирізані у XVIII столітті, було забудовано. Вважається, що в найстарших церквах такого типу з цього боку не вирізали вікон, оскільки вони не освітлювали інтер’єру, і навіть вважалося, що північ - це сторона світу, звідки приходить зло.

У 1990 роках перед церквою встановлено хрест та меморіальну дошку, присвячену отцю Михайлу Вербицькому, видатному українському композитору церковної музики, авторові музики сучасного гімну України. В написі на дошці йдеться, що у цьому селі народився цей видатний композитор.

З цією церквою пов’язано багато легенд. Одна з них розповідає, що під час підготовки до будівництва храму, будівельний матеріал було складено під схилом гори, де передбачалося побудувати церкву. Однак, вночі таємничим чином матеріал опинився на вершині Дубника. Деревину тричі зносили, і вона тричі поверталася на вершину. 

Фотографія: Krystian Kłysewicz, Małgorzata Tylka

Фотогалерея