Греко-католицька парафіяльна церква св. Богоявлення Господнього

Цей чудовий дерев’яний храм колись був парафіяльною греко-католицькою церквою Богоявлення Господнього. Її збудовано в 1742 р. завдяки старанням місцевого пароха Яна Пацлавського. Існує обґрунтоване припущення, що того року було здійснено лише капітальний ремонт та реконструкцію будівлі, а сама вона точно є старішою. Ймовірно, над притвором стояла каплиця, важлива для православ’я, яка стала непотрібна уніатам після Замойського синоду 1720 р. У пізніші століття храм зазнав низки реконструкцій та ремонтів. Після депортацій у 1967 році планувалося зробити його філією Музею народної архітектури в Сяноці, що не знайшло підтримки у місцевих жителів. На Різдво мешканці римо-католиків увірвались до церкви, щоб відправити богослужіння. Зрештою, римо-католицькі меси відбувалися тут до 1995 року. На той час у селі збудували новий мурований костел і церква вже не була потрібною. Тоді храм повернули греко-католикам. Зараз це філіальна церква парафії у Сяноці.

Орієнтована на схід, тридільна, зрубна конструкція з накотом. У прибудові пресбітерію (вівтаря) знаходиться ризниця, споруджена після 1836 р. Нава ширша, а із заходу притвор вужчий. Зовні церква оточена помітними карнизами (суботами), спертими на колоди зрубу (рисі). Двосхилі дахи, покриті ґонтом, цибулеподібний бароковий купол над навою, покритий ґонтом, увінчує восьмигранна сигнатурка. Поруч є невеличка, колишня катехитична будівля. Перед храмом знаходиться дерев'яна дзвіниця, стовпово-зрубної конструкції, зведена в 1887 році. Вона має два рівні нижній - стовпової конструкції з проходом до виходу, а верхній - зрубний.

На стінах нави збереглася фігуральна поліхромія, на одній з яких зображена св. Княгиня  Ольга, а на іншій Володимир Великий. Остання пошкоджена, оскільки разом зі старою балкою видалено частину постаті. Фрагменти старого іконостасу знаходяться в збірках Музею народної архітектури в Сяноці. У храмі збереглися два постсинодальні бічні вівтарі з іконами XIX століття. Ці ікони було випадково віднайдено під прикрученими до них іконами ХХ століття. Усередині також є ікона із зображенням Святої Трійці 1877 року. Вхідні двері XVIII століття з унікальним дерев'яним замком та оригінальним ключем.

На церковному кладовищі поховані бабуся та дідусь Богдана Ігоря Антонича, одного з найбільших українських поетів ХХ століття.

Опікується церквою Фонд Митрополита Андрея Шептицького. Зрідка тут відбуваються богослужіння.

Фотографія: Підкарпацька регіональна туристична організація

Фотогалерея